Жінки в армії

У сучасній Україні Збройні сили доволі тривалий час залишалися традиційно одними з найбільш консервативних у питанні перебування жінок на військовій службі. Війна на Сході внесла свої корективи. Дівчата не змогли залишатися вдома, коли в боях за свою землю, незалежність держави гинули їхні чоловіки, сини, друзі.

Так, за даними Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних сил України, нині у війську 27 074 жінки-військовослужбовці, з них 949 - старші офіцери. Для порівняння, торік у війську проходило службу 24 897, у 2017-му - понад 23 тисячі, а у 2008 році їх було лише 1800.

Статус учасника бойових дій за участь в АТО/ООС надано 9916 жінкам, 166 військовослужбовиць у період з 2014 року відзначено державними нагородами України.

Водночас у відомстві зазначають, що під час проведення АТО/ООС загинули 7 жінок-військовослужбовців.

Цікаві факти про близнюків

Вчені стверджують, що кожна дев’яноста вагітність — двійнятами. При цьому

найчастіше близнюки народжуються у чорношкірих, і зовсім рідко — у представників азіатської раси. Вірогідність народження двійнят (особливо однояйцевих) збільшується з віком матері — максимальною вона стає до 40 років, потім падає. Така особливість організму, можливо, пов’язана з підвищенням рівня гормону гонадотропіну. Багато жінок, яких лікували від безпліддя гонадотропними гормонами, згодом народили двійнят. А ось те, що близнюки народжуються через покоління — міф. Генетична схильність до народження близнюків дійсно існує, але вона може не виявлятися через покоління.

Близнюки бувають монозиготними і дизиготними. Дизиготні — якщо були запліднені відразу дві яйцеклітини (зиготи), монозиготні — якщо була запліднена одна яйцеклітина, але потім вона розділилася на дві. Монозиготні близнюки завжди однієї статі, у них повністю співпадає генетичний набір, тоді як у дизиготних близнюків він співпадає тільки на 50%.

Уперше близнюки як об’єкт експериментів зацікавили науку в XIX столітті: у 1876 році англійський вчений Ф. Гальтон опублікував наукову працю «Історія близнюків як критерій відносної дії природи і виховання». З тих пір було поставлено сотні експериментів за допомогою «близнюкового методу» — він і нині є основним способом відбору інформації про роль спадковості і дії середовища на людину.

Найнадійніший варіант — дослідження розлучених монозиготних близнюків: генетичний набір у них однаковий, а умови виховання відрізняються. Така пара із США була описана в 1922 році: дівчинки Джесі і Дратуй були в двотижневому віці віддані на виховання в різні сім’ї і перший раз зустрілися, коли їм було по вісімнадцять років. Вони жили в різних за достатком сім’ях, здобули різну освіту. Проте у них виявився приблизно однаковий рівень інтелекту, обидві були однаково енергійні, багато читали і любили схожі книги, обидві перехворіли туберкульозом. Зустрівшись, вони стали близькими подругами і стверджували, що майже не відрізняються одна від одної.

Що таке трансгенні організми?

Трансгенними називають рослини і тварин, що містять у своїх клітинах ген чужого організму, включений у хромосоми. Їх отри­мують, використовуючи методи генної інженерії. Трансгенні орга­нізми можуть мати велике значення для підвищення ефективності сільського господарства та в дослідженнях у галузі молекулярної біології.

Перші генетично модифіковані організми, одержані з допо­могою методів молекулярної біології, з’явилися на світ лише у 80-х роках XX століття. Вчені зуміли змінити геном рослинних клітин, додаючи в них необхідні гени інших рослин, тварин, риби й навіть людини.

Перший трансгенний організм (миша) був одержаний Дж. Гордоном зі співробітниками 1980 р. На початку 90-х років у Китаї було проведено перше комерційне випробування генетично моди­фікованих сортів тютюну й томатів, стійких до вірусів. А 1994 р. в США вперше надійшли в торговельну мережу продуктів харчу­вання - плоди генетично змінених томатів зі скороченим строком до­зрівання.

Широкомасштабне вивільнення в довкілля трансгенних орга­нізмів розпочалося 1996 р. Серед трансгенних організмів, що були створені, 98 % складали генетично модифіковані сільськогосподар­ські рослини. Серед трансгенних сільськогосподарських культур найбільші площі були під посівами сортів рослин, стійких до гер­біцидів (71 %), хвороб і шкідників (22 %), гербіцидів і хвороб ра­зом (7 %). 1999 р. у світовому масштабі посіви трансгенних сортів становили: сої — 54 %, кукурудзи — 28 %, бавовни й ріпаку — по 9 %, картоплі — 0,01 % від загальної площі під трансгенними рос­линами. Крім зазначених культур на незначних площах вирощу­валися генетично модифіковані сорти помідорів, гарбуза, тютюну, папайї, буряку, цикорію, льону. Вже створені й проходять випро­бування та процедуру реєстрації трансгенні сорти рису і пшениці.

Генетична модифікація надає живим організмам нових власти­востей. Але, хоча такими продуктами нині харчується багато лю­дей, минуло замало часу, аби наука повністю встановила їх вплив на наш організм. В Європі модифіковані рослини сої та кукурудзи для виготовлення харчових продуктів дозволено з 1997 p., а харчо­ві ферменти, добавки, одержані в результаті генної інженерії, ви­користовують понад двадцять років. У багатьох європейських кра­їнах до законодавчих актів з харчових продуктів включені вимоги щодо безпечності генетично модифікованих продуктів.

В Україні, незважаючи на заборони, вже вирощують трансгенну сою, трансгенну картоплю, трансгенний ріпак, кукурудзу, поча­ли вирощувати генетично модифіковані буряки.

Питання про перспективу використання генної інженерії під час вирощування сільськогосподарської сировини продовжує ви­кликати серйозні суперечки серед дослідників і широких верств споживачів. Серед позитивних аргументів — підвищена врожай­ність, екологічні переваги, захист від шкідників. З іншого боку — невпевненість у безпечності нових технологій.

Широкомасштабне вивільнення в довкілля генетично модифі­кованих сортів рослин різних таксономічних груп з різними гене­тичними конструкціями, що надають їм нових властивостей, поста­вило ряд питань, на які необхідно звернути увагу під час розбудови системи біобезпеки довкілля. Головними питаннями біобезпеки при цьому є можлива передача генів, убудованих у трансгенний ор­ганізм, організмам навколишнього природного середовища, вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми та порушення трофічних ланцюгів.

Цікаво, як довго живуть тварини?

Довгоживучі види зустрічаються на різних ступенях еволюційного розвитку тварин.

З багатоклітинних тварин губки живуть до 10— 15 років, представники різних груп черв’яків від 1-3 до декількох десятків років, павуки 4—5 роки, а іноді до 20 років (це самки тарантулів), ракоподібні — від декількох тижнів (дафнія) до 50 років (омари).

Комахи живуть недовго, але деякі види можуть досягати віку до 40—60 років.

Тривалість життя молюсків — до 100 років, проте багато видів молюсків живуть по декілька місяців або навіть тижнів.

З хребетних: осетрові живуть до 50—100 років, гігантська саламандра — понад 50 років, тритони — до 25—30 років, жаби — до 12—13 років, крокодили і черепахи доживають до 50—150 років.

З птахів: ворони, білий пелікан, папуги живуть до 50—70 років, а чайки, журавлі, африканський страус — до 30—40 років. Деякі ссавці — до 70-110 років.

Дрібні гризуни (миші, щури) живуть до 3— 4 років, хижаки (кішка, леопард, лев, собака, вовк) — до 25—30 років, парнокопитні (свиня, вівця, корова, олень, лось) — до 15—30 років, непарнокопитні (зебра, кінь, слон) — до 30—70 років, мавпи (орангутанги, шимпанзе) — до 25—45 років.

Рекордсменом по довгожительству серед ссавців є гренландський кит, тривалість життя якого може досягати 150 років.

Плануємо роботу разом

Вітання моїм учням! А ви відпочиваєте у дні літніх канікул? Надіюся, що так! Але скоро на навчання, і щоб воно не було одноманітним та занудним, запропонуйте теми для цікавої роботи на уроках біології та в позаурочний час. Можете обрати напрями роботи із представлених або запропонувати свою тему. Чекаю ваших пропозицій. До зустрічі в училищі!

Заповніть анкету - АНКЕТА 

Дещо про корисні бактерії

Коли говорять про бактерії, багато хто відразу представляє шкідливі організми, які розносять хвороби. Але справа в тому, що існує більше двох тисяч різних видів бактерій і більшість з них є корисними для живих організмів.

Бактерії викликають гниття загиблих рослин і тварин на землі і в воді. Без цих бактерій земля була б вкрита різними мертвими рештками. Переробляючи складні речовини, бактерії розкладають їх на прості. Ці речовини повертаються в грунт, воду і повітря, де можуть бути використані рослинами і тваринами.

Бактерії відіграють важливу роль у травному процесі людини та інших тварин. Їх дуже багато в кишечнику. Ці бактерії беруть участь у процесах травлення. У той же час вони виробляють вітаміни, які використовує потім організм.

Бактерії необхідні для підтримки життя. Наприклад, азотовмісні бактерії живуть у ґрунті і допомагають перетворити азот в речовини, які потрібні для рослин. А людина ці рослини вживає в їжу.

Бактерії необхідні в процесі бродіння при виробництві сиру і оцту. Такий же процес відбувається у промисловому виробництві фарб, пластмас, косметичних товарів і кондитерських виробів. Бактерії потрібні для одержання деяких напоїв. Бактерії використовуються у виробничих процесах із заготівлі тютюнового листя, виробленні шкір, зняття оболонок з зерен кави і какао, відділенні певних волокон в текстильній промисловості. Тому можна зробити висновок, наскільки бактерії важливі в житті людини.

Презентація учнівського проекту

      На уроках біології, під час вивчення з учнями теми "Неклітинні форми життя" було реалізовано тематичний навчальний проект "Віруси - невидима загроза", презентація якого відбулася 17 березня 2014 року. Це був цікавий ті змістовний захід, учні презентували свої дослідницькі роботи. Вони віднайшли багато інформації, проаналізували її та створили презентаційні продукти: група "Морфологи" - презентацію "Віруси. Які вони?", група "Медики" - презентацію "Вірусні хвороби", група "Імунологи" - буклет "Як захистити себе?", група "Аналітики" - презентацію "Поширення вірусів", група "Соціологи" - газету "Неклітинні вороги", група "Блогери" створила блог проекту, де розмістила матеріали всіх дослідницьких груп.

      Учнівські роботи можна переглянути тут: http://proektvirus.blogspot.com/